AC ID 51/52
Міна була прийнята на озброєння у 1951 році. Станом на 2016 рік не є табельною міною французької армії, однак вона вивчається в Інженерній школі і є підстави вважати, що певні запаси цих мін є на армійських складах. Версії цієї міни випускаються під позначеннями AC ID 51/52 у Франції, STM 1 у Сінгапурі, Nr 26 у Пакистані. Колір міни: як правило оранжево-коричневий.
Призначена для виведення з ладу гусеничної та колісної техніки противника.
Конструктивно міна представляє складну фігуру дископодібного виду виготовлену з упрочненого тротилу, армованого скловолокном (не оболонка зі скловолокна, а скловолокно, впроваджене в масу тротилу). Всередині тіла міни знаходяться два проміжних детонатори, що представляють собою шашки пресованого тротилу, всередині яких зроблені гнізда для підривачів. Центральна шашка має гнізда для основного підривача і для донного додаткового підривача. Крім того в нижній частині гнізда є таблетка пресованого тетрилу, що служить підсилювачем детонації. Бічна шашка має гніздо для додаткового підривача. Ззовні в гнізда додаткових підривачів впресовані пластмасові різьбові втулки, що закриваються пластмасовими різьбовими заглушками. У верхній площині тіла міни є отвір через який у міну вставляється основний підривач, який закривається різьбовою бакелітовою пробкою. Тіло міни влаштоване так, що під її верхньою частиною є порожнина, а краї виступаючої верхньої частини мають ослаблений переріз. У результаті при натисканні із зусиллям 225-350 кг. на верхню виступаючу частину тіла міни вона проламується і опускається вниз, що призводить до спрацювання підривача. Збоку в тіло міни введена і закріплена мотузка з насадженою на неї дерев’яною трубкою, що служить для перенесення міни. З протилежної від ручки сторони в бокову поверхню міни вмонтований амортизуючий елемент у вигляді гумового бруска. Цією стороною міна укладається в укупорку.
Невиявлюваність міни полягає лише в тому що в ній немає металевих деталей і її неможливо виявити за допомогою індукційного металошукача (міношукача). Разом з тим вона виявляється звичайним щупом, а в сучасності і радіохвильовими міношукачами типу радянського РВМ-2. Знищення міни проводиться на місці виявлення за допомогою 200-грамового заряду вибухової речовини, який прикладається до бокової сторони міни. Якщо міна не встановлена на невилучуваність, то цілком можна, відкрутивши пробку, перевернути міну і просто витрусити з неї підривач.