В 50-х роках минулого століття в СРСР почалася робота над розробкою нової ручної гранатнати яка в свою чергу мала замінити в радянській армії застарілу гранату РГ-42. Після ряду експериментальних випробувань нова граната яка мала назву - РГД-5 в 1954 році була прийнята на озброєння збройних сил СРСР.
Ручна граната РГД-5 складається з корпусу, розривного заряду і запалу. Граната має овальний корпус з тонкої сталі, зібраний з верхньої і нижньої частин. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети приєднується трубка для запалу й герметизації розривного заряду в корпусі. Отвір для запалу при зберіганні та транспортуванні гранати закривається пластмасовою пробкою. А розривний заряд служить для розриву корпусу гранати на осколки.